Військова освіта

МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНИХ ЗНАНЬ КУРСАНТІВ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО- УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

2024-07-01T15:10:00+03:00

Статтю присвячено дослідженню проблематики актуалізації педагогічної
спрямованості діяльності музеїв Збройних Сил України з військово-патріотичного виховання
курсантів вищих військових навчальних закладів. На прикладі музею Національної академії
сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного пропонуються шляхи впровадження
музейної педагогіки у військово-освітній процес під час викладання окремих фахових
навчальних дисциплін. Зазначається, що з початком російської агресії проти України
діяльність військових музеїв набула особливої ваги, вони стали одними з центрів
інформування військовиків та громадян про події російсько-української війни, а також їх
національно-патріотичного виховання.

КОУЧИНГ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРА-ЛІДЕРА

2024-07-01T15:46:49+03:00

Статтю присвячено актуальній проблемі вдосконалення системи професійної
підготовки офіцера-лідера з використанням технології коучингу.
Проаналізовано теоретико-технологічні підходи до використання коучингу у вищій
професійній освіті, висвітлено результати емпіричних досліджень з питань лідерської
підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів, з’ясовано наявність суттєвих
розходжень у поглядах і підходах до вирішення порушеної проблеми. Запропоновано авторське тлумачення лідерського коучингу, уточнено його провідні ознаки та функції, розроблено алгоритмізовану коучингову модель для лідерських курсів вищих військових навчальних закладів. Визначено умови підвищення якості професійної підготовки офіцера-лідера на основі коучингової освітньої стратегії.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИКЛАДАННЯ ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН НА КАФЕДРАХ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-07-01T16:11:44+03:00

Статтю присвячено питанням модернізації викладання військово-технічних дисциплін
на кафедрах військової підготовки в умовах воєнного стану з метою забезпечення якісної
короткострокової підготовки майбутніх військових фахівців. Запропоновано спрощену
модель прискореної підготовки майбутніх офіцерів, дієвість якої підтверджена
результатами педагогічних експериментів, в яких брали участь студенти, що навчаються на
кафедрах військової підготовки закладів вищої освіти.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

2024-07-01T16:45:07+03:00

У статті на основі аналізу вітчизняних та закордонних наукових досліджень
розглянуто певні теоретичні аспекти моделювання та підходи до розроблення структурно-
функціональної моделі системи військової підготовки (далі – СВП) різних категорій громадян
України відповідно до сучасних потреб сил безпеки і оборони з врахуванням впливу на
функціонування СВП постійно змінюваних у часі й просторі зовнішніх та внутрішніх
чинників.

СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У СИСТЕМІ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ: ДОСВІД ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ ДЛЯ УКРАЇНИ

2024-07-02T09:25:55+03:00

У статті проведено аналіз організаційних структур та особливостей проведення
наукових досліджень у системі міністерств оборони провідних країн, таких як Велика
Британія, Німеччина та США. Особливу увагу приділено ієрархічній структурі та порядку
проведення наукових досліджень у системі міністерств оборони розглянутих країн. Розкрито
умови які впливають на ефективність наукових досліджень в арміях передових країн світу та
визначено, що фінансова підтримка держави та взаємодія наукових установ міністерства
оборони з цивільними навчальними закладами та підприємствами приватного бізнесу
підвищує рівень та ефективність наукових результатів, що сприяє конкурентоспроможності
у галузі науки міністерства оборони з іншими міністерствами.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-07-02T13:02:42+03:00

Інтеграція сучасних інформаційно-комунікаційних технологій є умовою змін
консервативних підходів обрання форм та методів навчання у закладі вищої освіти. При
цьому, суб’єкти (об’єкти) закладу вищої освіти стають свідками помітних змін пов’язаних з
інтеграцією інформаційно-комунікаційних технологій в їх освітній процес. У цьому контексті
як викладачі, так і слухачі змушені змінити свої консервативні підходи щодо суб’єкт-
суб’єктної взаємодії в межах освітнього процесу (діяльності) та з’ясувати нові затребувані
компетентності, які їм необхідні для виконання своїх обов’язків в межах освітньої діяльності
закладу вищої освіти.

Очевидно, що для викладачів закладів вищої освіти першочерговим завданням має стати набуття знань, умінь та навичок щодо застосування інформаційно-комунікаційних технологій в їх освітній діяльності. Окрім того, викладачі мають донести до слухачів нову концепцію лідерства сучасної особистості через призму інформаційно-комунікаційних технологій, які де-юре та де-факто мають стати складовим елементом культури буття будь-якого суб’єкта.
До того ж керівники вищих навчальних закладів мають стати прикладом технологічного лідерства (застосування інформаційно-комунікаційних технологій), що буде позитивним поштовхом для їх підлеглих – викладачів та слухачів, які мають бути готові до викликів та потреб XXI століття.
Відтак, у статті проведено аналіз впливу інформаційно-комунікаційних технологій на
освітній процес закладу вищої освіти, що є вкрай актуальним питанням для дослідження в
умовах пошуку шляхів підвищення ефективності його функціонування.

КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОГО КЕРІВНИКА ОПЕРАТИВНОГО РІВНЯ

2024-07-02T13:31:51+03:00

У статті проаналізовано критичне мислення в діяльності військового керівника
оперативного рівня. Досвід видатних полководців, від античності до наших днів, підкреслює кореляцію між успіхом їхніх військових кампаній та рівнем розвитку критичного мислення.

За результатами анкетування, було встановлено, що 92 % респондентів регулярно використовують аналітичні здібності для оцінки військових ситуацій. Водночас, 87 % опитаних підкреслили значущість критичного мислення для адаптації до швидкозмінних умов, що демонструє важливість гнучкості та швидкості реакції на нові виклики. Крім того, 78 % керівників вказали на необхідність критичного осмислення інформації для ідентифікації загроз та можливостей, що свідчить про ключову роль аналітичного мислення у військовому управлінні. Близько 85 % учасників дослідження підтвердили, що критичне мислення сприяє ефективнішому прийняттю рішень, тоді як 90 % анкетованих погодились, що ці навички допомагають у розробці та адаптації стратегічних планів. Важливо зазначити, що 95 % респондентів вважають критичне мислення незамінним для успішного вирішення нестандартних завдань, що підкреслює його фундаментальну роль у забезпеченні оперативної гнучкості та адаптивності. Також 80 % опитаних відзначили покращення комунікації та взаємодії з підлеглими та колегами завдяки застосуванню критичного мислення.

Наукова новизна дослідження полягає в комплексному підході до аналізу впливу
критичного мислення на діяльність військових керівників оперативного рівня, а також у
визначенні цього мислення як фундаментальної компетенції, необхідної для адаптації до
змінних умов сучасного бойового простору. Вперше встановлено кількісні показники, що
відображають роль критичного мислення у вирішенні специфічних завдань військового
управління, зокрема його вплив на ефективність прийняття рішень, стратегічне планування,
адаптацію до швидкозмінних умов та вдосконалення міжособистісної комунікації.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони
можуть бути використані для розробки та вдосконалення навчальних програм для військових керівників, спрямованих на розвиток навичок критичного мислення, що є необхідним для успішного вирішення воєнних завдань.
Критичне мислення відіграє вирішальну роль у забезпеченні адаптивності та гнучкості
військової організації, дозволяючи ефективно реагувати на швидкозмінні умови та виклики
сучасних воєнних конфліктів. Подальші перспективи дослідження полягають у розробці та
впровадженні інноваційних програм навчання та тренінгів, які цілеспрямовано
розвиватимуть критичне мислення.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ ТА ДІЯЛЬНОСТІ РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ

2024-07-16T14:50:34+03:00

У статті проаналізовано особливості правового регулювання підготовки та діяльність
руху опору в Україні. Наголошено на прогалини у законодавстві України, які потребують
вирішення, оскільки це дасть можливість проведення якісної та всебічної підготовки руху
опору в Україні – потужної зброї у відсічі збройної агресії Російської Федерації.

АНАЛІЗ СТАНУ ДОСЛІДЖЕНОСТІ КРОС-КУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ

2024-07-16T09:57:29+03:00

Постановка проблеми. Еволюція ведення війни, що віднайшла своє відображення в України, вкотре підтвердила, що курс на євроінтеграцію та зближення з Північноатлантичним Альянсом є вірним. Поширення зв’язків, залежностей та вихід за межі державних кордонів з метою отримання підтримки внаслідок загроз збоку країни-агресора спонукає до плідної співпраці у міжкультурному середовищі. Досягнення поставлених цілей під час міжкультурної взаємодії можливе за умови опанування крос-культурної компетентності.
Метою статті є аналіз та уточнення концептуального апарату крос-культурної компетентності у військовослужбовців Сил спеціальних операцій України, включаючи
порівняльний аналіз з підходами до розвитку крос-культурної компетентності у
військовослужбовців Сил спеціальних операцій США, та визначення ключових компонентів
цієї компетентності.
Методи дослідження. У статті використано загальнонаукові теоретичні методи дослідження,
зокрема аналіз наукової літератури, синтез, порівняння, систематизація та узагальнення.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, нами на основі
аналізу наукових джерел та емпіричного матеріалу запропоновано своє визначення поняття крос-культурної компетентності, охарактеризовано основні компоненти її розвитку.
Водночас подальшого дослідження потребує питання визначення показників діагностування готовності фахівця до практичної діяльності в межах міжкультурного середовища

ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ НАВЧАННЯ ЧЕРЕЗ ДОСЛІДЖЕННЯ В ОСВІТНЮ ПРОГРАМУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СТРАТЕГІЧНОГО РІВНЯ ДЛЯ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ

2024-07-16T15:57:26+03:00

У статті запропоновано впровадження концепції навчання через дослідження в
освітню програму підготовки фахівців стратегічного рівня для сектору безпеки і оборони;
наведено авторське бачення на структуру освітньо-наукової програми за спеціальністю 256 –
Національна безпека. Запропонована структура освітньої програми дозволяє виконати усі
кваліфікаційні вимоги, що пред’являються до випускників з боку замовника та глибоко
оволодіти інтегральною компетентністю – здатність розв’язувати складні задачі
дослідницького та/або інноваційного характеру у сфері воєнної безпеки.

ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ГРОМАДЯН НА ОСНОВІ ДОСВІДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

2024-07-16T16:47:39+03:00

Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо підготовки громадян до військової
служби, серед яких частина держав входять до блоку НАТО, частина – позаблокові. За
принципами комплектування збройних сил зарубіжних країн, підготовка громадян до
військової служби умовно поділяється на чотири підходи, які мають спільні складові, а саме:
військово-патріотичне виховання молоді (участь громадських об’єднань, стратегія
громадського опору), базова (початкова) і спеціальна (спеціалізована) підготовка,
рекрутингові центри, служба за контрактом або строкова служба, служба у військовому
резерві (проходження зборів резервістів), альтернативна служба, електронна платформа
обліку військовозобов’язаних.

ПРОБЛЕМА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ У НАУКОВОМУ ТЕЗАУРУСІ

2024-07-17T11:35:54+03:00

У статті висвітлено ретроспективу становлення системи освіти дорослих, розглянуто
різні підходи закордонних та вітчизняних учених до трактування поняття «підвищення
кваліфікації». Виокремлено принципи, особливості та шляхи реалізації системи
післядипломної освіти у вищих військових навчальних закладів.

ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У МІНІСТЕРСТВІ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

2024-07-17T12:57:54+03:00

Досліджено проблематику реалізації державної політики у сфері наукової і науково-
технічної діяльності, розглянуто зміст процедур моніторингу та оцінювання політик
(програм), окреслено низку проблемних питань, що потребують вирішення, запропоновано
інструментарій для оцінювання відповідних програм, що гармонізований із сучасними
підходами у державах – членах НАТО.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВИХ ЛІДЕРІВ ДО ПІДТРИМКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІДРОЗДІЛУ З ВРАХУВАННЯМ СТАНДАРТІВ НАТО

2024-07-17T13:34:14+03:00

В статті визначено основні тенденції та концептуальні засади підготовки військових
лідерів до підтримки психологічної готовності особового складу підрозділу до виконання
бойових завдань в контексті професійної військової освіти з врахуванням вимог Стандартів і
Директив НАТО. Зазначено, що наразі в Україні формується багаторівнева система професійної військової освіти, де враховуються як сучасний бойовий досвід і рекомендації
стандартів НАТО, так і інноваційні підходи і методи викладання, спрямовані на всебічні
аспекти розвитку військового професіонала.
В зазначеному контексті надзвичайно важливо приділяти достатню увагу формуванню
і розвитку у військових лідерів здатності сприяти підвищенню морального стану і
психологічної готовності підлеглого особового складу до виконання поставлених завдань, що допоможе зробити військових лідерів більш ефективними, та адаптивними, здатними
визначити дії, які необхідно вжити для вирішення або запобігання виникненню конфліктів у
підрозділі.
Також авторами сформованодекілька загальних рекомендацій щодо підвищення рівня
психологічної готовності командира до ефективної самореалізації як лідера своєї команди.

ПЕДАГОГІЧНА МОДЕЛЬ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

2024-07-17T14:01:43+03:00

У статті розглядається педагогічна модель підготовки громадян України, яка є
гнучкою та динамічною, має змінюватися і розвиватися залежно від цілей підготовки,
причому основні зміни мають відбуватися у підготовчому та виконавчому періодах, але
водночас їх функціональна спрямованість не змінюється. В основу педагогічної моделі
покладено системний підхід. За допомогою інформаційних систем вона розкриває та
ілюструє шляхи вирішення проблемних ситуацій, демонструє процес заданих трансформацій.
Зворотній зв’язок у моделі призначений для визначення рівня компетентностей слухачів. За її допомогою здійснюється необхідна корекція на всіх періодах підготовки. Кінцевим
результатом постановки мети у моделі є не лише передання необхідних знань від викладачів
до слухача, а саме досягнення значних змін в особистісно-професійному становленні
майбутнього фахівця. Досягнення слухачами вищого, порівняно з вихідним, рівня
компетентностей до професійної діяльності буде показником ефективності педагогічної
моделі та педагогічних умов її реалізації. Методологічна конструкція побудови педагогічної
моделі військової підготовки громадян України складається із змістової частини,
дидактичного наповнення інтерактивних форм навчання та відображає структурні,
змістовні і процесуальні елементи розвитку майбутніх фахівців, крім того забезпечує вибір
форм, методів і засобів педагогічної взаємодії слухачів та науково-педагогічних працівників
під час організації та здійснення освітнього процесу.

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ОФІЦЕРІВ ТАКТИЧНОЇ ЛАНКИ УПРАВЛІННЯ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І СТРУКТУРА

2024-04-04T09:59:01+03:00

В статті обґрунтовано важливість опанування офіцером інформаційно-комунікаційною компетентністю (далі – ІКК) як суб’єкта військово-професійної діяльності в сучасному інформаційному суспільстві, оскільки з активним упровадженням інформаційних технологій у військову сферу зростає і виникає гостра потреба її контекстного розвитку та вдосконалення.

ІКК офіцера – це його професійно важливе психічне утворення, що характеризує теоретичну та практичну підготовленість, здатність і готовність як суб’єкта тактичної ланки військового управління аналізувати та оцінювати інформаційний простір із творчим використанням сучасних засобів ІКТ, успішну комунікацію під час реалізації посадових компетенцій, критичне ставлення до відомостей, оброблення, передачу, обмін, зберігання інформації, формування ціннісного ставлення до її опрацювання та використання набутих знань, навичок і вмінь та роботи з нею у процесі військово-професійної діяльності, що відбувається з інформаційними ресурсами у військово-професійному середовищі.

ВИКОРИСТАННЯ ТАКСОНОМІЇ БЛУМА ЯК ІНСТРУМЕНТУ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЛІДЕРІВ, ПІДРОЗДІЛІВ ТА ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ

2024-07-17T15:04:45+03:00

В статті розкрито сутність класифікації рівнів мислення та навчання, відомої як
таксономія Блума, яка має шість рівнів когнітивних (розумових) навичок, розташованих у
порядку ієрархії від простого до складного: запам’ятовувати, розуміти, використовувати,
аналізувати, оцінювати і створювати. Наведено перелік когнітивних (розумових) навичок, які
вважаються важливим засобом стимулювання мислення. Посилаючись на наукові праці і
практичний досвід у сфері військової освіти та підготовки, обґрунтовано можливість
використання таксономії Блума (таксономія освітніх цілей) як методологічної основи для
активізації навчання військовослужбовців. Запропоновано використовувати рівні когнітивних навичок під час створення програм підготовки, для формулювання навчальних цілей заняття (залежно від рівня підготовленості слухачів), а також для оцінювання і розвитку професійної компетентності, критичного та креативного мислення військовослужбовців.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

2024-07-17T15:39:22+03:00

У статті обґрунтовано управлінську компетентність офіцерів та її представлено як їх професійно важливе психічне утворення, що містить ціннісно-мотиваційний, когнітивний, емоційно-вольовий, організаційно-управлінський і суб’єктний компоненти, зміст яких складають управлінські цінності та мотивація, знання, навички, уміння, професійно-важливі якості, професійна суб’єктність у системі військового управління.
З’ясовано вплив сучасного бойового досвіду Збройних сил України на управлінську
діяльність офіцерів тактичної та оперативної ланок військового управління, що безпосередньо детермінує та стимулює постійний, системний і водночас контекстний
розвиток їх управлінської компетентності.
Обґрунтовані сучасні методологічні підходи щодо розвитку управлінської компетентності офіцерів у системі післядипломної освіти – системний, компетентнісний, контекстний, суб’єктно-діяльнісний, інформаційний.

ПРОБЛЕМА КОРЕЛЯЦІЇ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН З ФУНКЦІЯМИ ОФІЦЕРА – ФАХІВЦЯ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

2024-07-18T11:03:47+03:00

Актуальність проблеми статті полягає в складності та різновекторності посадових
функцій офіцерів – фахівців фізичної культури і спорту Збройних сил (далі – ЗС) України, що
призводить до нечіткого, неоднозначного з’ясування та визначення сучасного змісту їх
військово-професійної, а, найголовніше, – фахової видів підготовки у ВВНЗ.
Виокремлено та обґрунтовано функціональні обов’язки офіцерів – фахівців із фізичної
культури і спорту ЗС України, які визначені Статутом внутрішньої служби ЗС України,
Професійним стандартом офіцера тактичного рівня ЗС України за спеціалізацією «Фізична
культура і спорт в ЗС» та освітньо-професійною програмою офіцера тактичного рівня
ЗС України «Фізичне виховання і спорт у ЗС» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.
Наголошено на тому, що існує значна їх кількість і надзвичайна різноманітність і водночас
невизначеність чіткого переліку, наявність різного ступеня узагальнення. Усе це негативно
впливає на розроблення змісту навчальних дисциплін, особливо військово-спеціальних чи
фахових.
Наголошено на необхідності зосередження уваги на уніфікації функцій офіцерів –
фахівців фізичної культури і спорту ЗС України та їх узгодження з відповідною освітньо-
професійною програмою підготовки, забезпечення кореляції змісту навчальних дисциплін зі змістом їх функціональних обов’язків.

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНО -ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ – ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ: МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

2024-07-18T09:45:27+03:00

У статті згідно з провідними ідеями термінологічного, суб’єктно-діяльнісного та
контекстного методологічних підходів до професійної підготовки майбутніх офіцерів
обґрунтовано зміст дефініції поняття «професійно-педагогічна підготовка майбутніх
офіцерів – фахівців фізичного виховання та спорту Збройних сил України».
Визначено співвідношення понять «професійна підготовка» – «готовність до
військово-професійної діяльності», «професійно-педагогічна підготовка» – «військово-
професійна освіта», «фахова підготовка» – «професійно-педагогічна компетентність
майбутніх офіцерів – фахівців фізичного виховання та спорту Збройних сил України».

СУТНІСТЬ, ЗМІСТ І СТРУКТУРА МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ ОПЕРАТИВНОЇ ЛАНКИ УПРАВЛІННЯ

2024-04-09T15:23:21+03:00

Підкреслено важливість розвитку офіцерами оперативної ланки управління (далі –
офіцерів) міжкультурної компетентності як суб’єктів військово-професійної діяльності в
сучасному багатонаціональному військово-професійному середовищі, оскільки нині вони
активно взаємодіють із військовослужбовцями різних країн, насамперед з представниками
збройних сил (далі – ЗС) держав-членів НАТО.
Міжкультурна компетентність офіцерів – це їх професійно важливе психічне
утворення, що характеризує теоретичну та практичну підготовленість, здатність і
готовність як суб’єкта оперативної ланки військового управління до міжкультурної
взаємодії з представниками різних культур та містить ціннісно-мотиваційний (цінності,
мотивація міжкультурної поведінки та діяльності у військовій сфері та співпраці з
іноземними партнерами), когнітивний (знання теоретичних підвалин міжкультурної
поведінки та діяльності у військовій сфері з представниками різних культур), поведінково-
діяльнісний (навички, вміння та здатність встановлювати, налагоджувати та
підтримувати взаємини з іншомовними фахівцями та практичний досвід у співпраці з
іноземними партнерами), комунікативний (здатність успішно спілкуватися та взаємодіяти
з представниками різних культурних середовищ з урахуванням їхніх унікальних мовних,
мовленнєвих, невербальних, культурних, поведінково-діяльнісних та інших особливостей),
індивідуально-психічний (толерантність, емпатичність, відкритість до отримання нового
досвіду) і суб’єктний (сприйняття самого себе як суб’єкта міжкультурної взаємодії,
рефлексивність) компоненти.