ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМ

Автор(и)

  • Ю. Приходько Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.33099/2617-1783/2016-2/184-196

Ключові слова:

, система, модель, теорія самоорганізації, зовнішні чинники, внутрішні чинники, трансформація, взаємодія, еволюція, термодинаміка.

Анотація

У статті аналізуються та узагальнюються поняття відкритих систем, теорії самоорганізації і наукові концепції, що складають основу сучасного дослідження самоорганізації систем живої чи неживої природи штучного або природного органічного чи неорганічного, соціально-економічного, технічного, гуманітарного, військового, політичного та іншого походження. Показується, що процеси зі зміною стану та якості систем мають, здебільшого, не самоорганізаційний, а трансформаційний характер. Обгрунтовуються закономірності та принципи трансформації відкритих систем, визначаються зовнішні та внутрішні чинники цього процесу, розкривається їх об’єктивність і суб’єктивність. Визначено та сформульовано закон трансформації систем. Запропоновано підхід щодо моделювання систем на основі комплексного врахування та застосування зовнішніх та внутрішніх чинників.

Біографія автора

Ю. Приходько, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

кандидат педагогічних наук, доцент

 

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-06-19

Номер

Розділ

ЗАГАЛЬНИЙ