ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ В УМОВАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті досліджуються актуальні проблеми розвитку психологічної компетентності керівників у вищих військових навчальних закладах як ключового чинника у процесі оптимізації управління закладами вищої військової освіти та їх структурними підрозділами. Актуалізується питання розвитку психологічної компетентності сучасних управлінців у військових вишах шляхом інтеграції психологічного знання в програми курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Метою даної статті є привернення уваги суб’єктів освітнього процесу, зокрема керівників до проблематики щодо розвитку психологічної компетентності, практичного застосування психологічного знання в управлінні структурними підрозділами ВВНЗ.

Для з’ясування в психолого-педагогічній теорії та практиці стану досліджуваної проблеми використано методи аналізу, синтезу, порівняння, систематизації і узагальнення. Емпіричні методи спостереження, бесіди, інтерв’ювання були застосовані для виявлення реального стану справ і виявлення проблемних питань щодо психологічної компетентності керівників у ВВНЗ.

Запропоновано визначення психологічної компетентності керівника через ефективність, конструктивність її діяльності на основі ефективного застосування психологічних знань і вмінь у процесі розв’язання завдань чи проблем, які стоять перед особистістю в системі “людина – людина”.

Обґрунтовано зв’язок змісту психологічної компетентності особистості фахівця зі специфікою його професійної діяльності. Визначено, що психологічна компетентність керівника у ВВНЗ є системною властивістю особистості та містить професійно-дієві особистісні установки й властивості щодо засвоєння й ефективного використання психологічної інформації у процесі управлінської діяльності, а також відповідні вміння, навички, що дають змогу творчо та якісно здійснювати управління навчанням, вихованням і розвитком особистості.

Встановлено що проблема саморозвитку та вдосконалення психологічної компетентності майже не усвідомлюється значною частиною керівників як актуальна й така, що може бути реалізована у мовах післядипломної педагогічної освіти. Відповідно, організація післядипломної освіти повинна передбачати не стільки передачу певної кількості професійних знань, умінь, навичок, скільки орієнтацію слухачів післядипломної освіти на професійне вдосконалення, розвиток творчого потенціалу, особистісне зростання.

.